Бабуся, яка не вийшла з барлогу. Терапевтична книга про втрату близької людини. Назаревич Вікторія

Терапевтична книга про втрату близької людини — це третя книга серії, створеної для дбайливої розмови з дітьми про складні життєві події та почуття. Цього разу книга торкається однієї з найважчих тем, з якою рано чи пізно може зіткнутися дитина, — смерті та втрати близької людини.

У центрі історії — Ведмедик і його Бабуся. Їхній спільний час наповнений теплом лісу, збиранням ягід, обіймами, турботою та тихою бабусиною мудрістю. Але приходить осінь, за нею зима, і одного дня Бабуся вже не виходить зі свого барлогу. Книга чесно й водночас дуже делікатно говорить із дитиною про смерть, не приховуючи її за незрозумілими евфемізмами: «Бабуся померла. Її тіло більше не живе». Поруч із Ведмедиком залишається мама. Вона допомагає йому проживати те, що сталося: витримує його біль і запитання, дозволяє плакати, пояснює, що дитина не винна у смерті близької людини, та не змушує поспішати з прощанням.

Разом із героями дитина проходить різні етапи проживання втрати:

• шок, нерозуміння та заціпеніння;
• біль і сльози, яких не потрібно соромитися чи приховувати;
• усвідомлення того, що сталося;
• прощання у власному темпі;
• поступове повернення до звичного життя;
• збереження теплих спогадів про близьку людину.

Особливо важливо, що книга показує: сум і тепло можуть існувати одночасно, а пам’ять про того, кого вже немає поруч, може водночас боліти й зігрівати. Історія завершується важливою для дитини думкою: любов не зникає, навіть коли хтось помирає.

Книга створена для спільного читання дитини з дорослим. Вона може стати підтримкою для родин, які вже переживають втрату, а також допомогти дорослим підготуватися до складної розмови та зрозуміти, як говорити з дитиною про смерть чесно, зрозуміло й дбайливо.

Рекомендована до використання разом із методами арттерапії, тому може бути не лише терапевтичною казкою для родини, а й допоміжним інструментом у роботі психологів та інших фахівців, які працюють із дітьми.