Нав'язливі стани. Людина-щур. Людина-вовк. Том 4. Зігмунд Фрейд

Книга «Нав'язливі стани. Людина-щур. Людина-вовк. Том 4» — це дві класичні праці Зигмунда Фрейда «Нотатки про один випадок неврозу нав'язливого стану» (випадок Ернста Ланцера, віденського юриста, який мав марення про східні тортури щурами) та «З історії одного інфантильного неврозу» (випадок пацієнта Фрейда, Сергія Панкеєва, якому в дитинстві, під Різдво, приснився сон про білих вовків на горіховому дереві)

Що являє собою досвід суб’єкта, змушеного обрати формою буття невроз нав’язливих станів? Які його конститутивні структури та основний конфлікт? Фрейд обговорює кілька організуючих сюжетів: амбівалентність почуттів, контроль дійсності та компульсивність, сексуалізація мисленнєвих процесів, гомосексуальна тенденція та фантазматична організація внутрішнього життя. Нав'язливі стани обох пацієнтів відображають конфлікт між двома приблизно однаковими за силою протилежними спонуканнями — любов'ю та ненавистю.

Зигмунд Фрейд — видатний австрійський психолог, психіатр і невролог, засновник психоаналізу — методу, заснованого на визнанні існування таких психічних процесів, як свідоме, несвідоме і надсвідоме, тобто на існуванні не тільки процесів, які контролюються людиною і є свідомими, але й таких, які здійснюються несвідомо і не контролюються нею. Несвідоме проявляється в інтуїції, передчутті, творчому натхненні, раптових здогадах, сновидіннях, гіпнотичних станах тощо; у діях, які здійснюються автоматично, рефлекторно тощо. Таке відкриття призвело до революції в психіатрії та лікуванні неврозів.