Інтеграція когнітивно-поведінкової терапії та терапії прийняття та відповідальності. Чарки Дж.

Як подолати розрив між когнітивно-поведінковою терапією й терапією прийняття та відповідальності! Терапія прийняття та відповідальності та її основні дослідження мови та пізнання завжди були частиною когнітивної поведінкової терапії. Попри це, все ще може бути незрозумілим, як зв'язати ці дві теорії послідовним, гнучким і відповідним способом. Автори книги — лікарі з великим досвідом і знаннями, що використовують традиційні АСТ і КПТ. Вони вивчив і регулярно використовують обидва підходи у своїй клінічній роботі та досягли ефективних результатів.

У цій книзі вони діляться невеликою частиною того, що дізналися в процесі, щоб ви могли розширити свій "репертуар" і допомогти тим, хто потребує. Для цього розроблений творчий та інтуїтивний підхід до інтеграції методів, наводяться різні техніки та пояснюється роль мови в психологічних проблемах. Автори роблять усе можливе, щоб надати інформацію, яка відразу ж може бути корисна та використана на практиці. Керівництво наповнене багатим набором ідей і практичних вправ як для практикуючого лікаря, так і для пацієнтів. Практики когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), які змогли інтегрувати методи терапії прийняття та відповідальності (ast), вважають такий революційний підхід третьої хвилі неймовірно ефективним. Водночас багато терапевтів зустрічаються зі складнощами через відмінності в терапевтичних моделях.

У книзі пояснюється, як об'єднати АСТ і КПТ і використовувати обидві терапії для досягнення потужних результатів. У цьому практичному посібнику, що ґрунтується на сучасних дослідженнях, пояснюється, чим АСТ і КПТ відрізняються, чим вони схожі, і представлена вся необхідна інформація, щоб почати використовувати техніки АСТ у клінічній практиці.

У книзі наведені робочі листи та вправи як для терапевтів, так і для пацієнтів, які допоможуть органічно об'єднати два підходи.

УЗНАЙТЕ, ЯК:

• ідентифікувати використовувані терапевтичні процеси;
• зрозуміти, які процеси переоцінені, а які недооцінені;
• розширити набір використовуваних у терапії технік;
• створити нові вправи та метафори для терапевтичної практики.